сирітка

СИРІ́ТКА, и, ч. і ж.

1. Зменш.-пестл. до сирота́ 1.

Узяв собі старий козак Чию сирітку за дитину Та й доглядає в затишку, Як квіточку, чужу дочку (Т. Шевченко);

Гомонять, що я сирітка І сиріткою зросла (Я. Щоголів);

– Сирітка ти нещасний!.. Вже твоя мати десь з богом, бесідує, – ридає раптом жінка (М. Коцюбинський);

[Шевченко:] Ви ж чуєте, яке її життя! Вона сирітка, без житла, без рідних, Хазяїн б'є, знущається, нема Куди їй дітись... (І. Кочерга);

* Образно. Ти від мене пішла, ти від мене пішла, Де сріблиться над полем холодна імла, Де берізки-сирітки безмовно стоять... (М. Рильський);

* У порівн. [Христя:] Прийде різдво – усі ж то, усі дівчатка вирядяться, як квіточки, як лялечки, у нове та в модне, а я одна, мов та сирітка, буду у старенькому... (М. Кропивницький);

* Образно. * У порівн. Сиріткою стоїть у ньому [селі] церква (Г. Хоткевич).

2. тільки мн. Народна назва фіалки триколірної.

Фіалку триколірну на Україні звуть ще .. сирітки (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. сирітка — сирі́тка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сирітка — див. сирота  Словник синонімів Вусика
3. сирітка — -и, ч. і ж. 1》 Зменш.-пестл. до сирота 1). 2》 тільки мн. Народна назва фіалки триколірної.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сирітка — Сирі́тка, -тки, -тці; -рі́тки, -рі́ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. сирітка — СИРІ́ТКА, и, ч. і ж. 1. Зменш.-пестл. до сирота́ 1. Узяв собі старий козак Чию сирітку за дитину Та й доглядає в затишку, Як квіточку, чужу дочку (Шевч., II, 1953, 164); Гомонять, що я сирітка І сиріткою зросла (Щог.  Словник української мови в 11 томах
6. сирітка — Сирітка, -ки ж. 1) ум. отъ сирота. 2) раст. Bellis perennis. Вх. Пч. II. 29.  Словник української мови Грінченка