сирітка

СИРІ́ТКА, и, ч. і ж.

1. Зменш.-пестл. до сирота́ 1.

Узяв собі старий козак Чию сирітку за дитину Та й доглядає в затишку, Як квіточку, чужу дочку (Шевч., II, 1953, 164);

Гомонять, що я сирітка І сиріткою зросла (Щог., Поезії, 1958, 250);

— Сирітка ти нещасний!.. Вже твоя мати десь з богом, бесідує,— ридає раптом жінка (Коцюб., І, 1955, 135);

[Шевченко:] Ви ж чуєте, яке її життя! Вона сирітка, без житла, без рідних, Хазяїн б’є, знущається, нема Куди їй дітись… (Коч., III, 1956, 200);

*Образно. Ти від мене пішла, ти від мене пішла, Де сріблиться над полем холодна імла, Де берізки-сирітки безмовно стоять… (Рильський, І, 1960, 177);

*У порівн. [Xристя:] Прийде різдво — усі ж то, усі дівчатка вирядяться, як квіточки, як лялечки, у нове та в модне, а я одна, мов та сирітка, буду у старенькому… (Кроп., І, 1958, 448);

Сиріткою стоїть у ньому [селі] церква (Хотк., II, 1966, 351).

2. тільки мн. Народна назва фіалки триколірної.

Фіалку триколірну на Україні звуть ще.. сирітки (Знання..,7, 1971, 31).

Значення в інших словниках

1. сирітка — сирі́тка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сирітка — див. сирота  Словник синонімів Вусика
3. сирітка — -и, ч. і ж. 1》 Зменш.-пестл. до сирота 1). 2》 тільки мн. Народна назва фіалки триколірної.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сирітка — СИРІ́ТКА, и, ч. і ж. 1. Зменш.-пестл. до сирота́ 1. Узяв собі старий козак Чию сирітку за дитину Та й доглядає в затишку, Як квіточку, чужу дочку (Т. Шевченко); Гомонять, що я сирітка І сиріткою зросла (Я. Щоголів); – Сирітка ти нещасний!..  Словник української мови у 20 томах
5. сирітка — Сирі́тка, -тки, -тці; -рі́тки, -рі́ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. сирітка — Сирітка, -ки ж. 1) ум. отъ сирота. 2) раст. Bellis perennis. Вх. Пч. II. 29.  Словник української мови Грінченка