ситити
СИТИ́ТИ, сичу́, сити́ш, недок., кого, що.
1. заст. Підсолоджувати медом (воду, квас) або розводити мед водою; настоювати мед на чому-небудь.
Мало вміти цідити та ситити меди – треба ще їх і продати (П. Загребельний).
2. Годувати вволю, досита; задовольняти собою або чим-небудь.
– На Ітаці ні лук, ані вигонів ширших немає, Кіз лиш ситить, а миліша, ніж коней вона б насищала (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
Навіщо ж .. поетів мрії, труд геніїв із блиском всім своїм, коли земля всіх не ситить, не гріє? (Уляна Кравченко);
* Образно. Не можна сказати, щоб усі ці речі [жіночий одяг] були виставлені тільки напоказ, а люди мали тільки ту потіху з цієї краси, що ситили нею очі. Ні, ні! (Ірина Вільде);
Здається, якби не глибокий яр, одна б ватага кинулась на другу – і полилася б річка чорної крові, .. кров би лилася, трупи б тліли та ситили й без того ситу землю... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)