ситити
СИТИ́ТИ, сичу́, сити́ш, недок., кого, що.
1. заст. Підсолоджувати медом (воду, квас) або розводити мед водою; настоювати мед на чому-небудь.
Мало вміти цідити та ситити меди – треба ще їх і продати (П. Загребельний).
2. Годувати вволю, досита; задовольняти собою або чим-небудь.
– На Ітаці ні лук, ані вигонів ширших немає, Кіз лиш ситить, а миліша, ніж коней вона б насищала (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
Навіщо ж .. поетів мрії, труд геніїв із блиском всім своїм, коли земля всіх не ситить, не гріє? (Уляна Кравченко);
* Образно. Не можна сказати, щоб усі ці речі [жіночий одяг] були виставлені тільки напоказ, а люди мали тільки ту потіху з цієї краси, що ситили нею очі. Ні, ні! (Ірина Вільде);
Здається, якби не глибокий яр, одна б ватага кинулась на другу – і полилася б річка чорної крові, .. кров би лилася, трупи б тліли та ситили й без того ситу землю... (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- ситити — сити́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ситити — -сичу, -ситиш, недок., перех. 1》 заст. Підсолоджувати медом (воду, квас) або розводити мед водою; настоювати мед на чому-небудь. 2》 Годувати досхочу; задовольняти собою або чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ситити — Сити́ти, сичу́, -ти́ш, -тя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ситити — СИТИ́ТИ, сичу́, сити́ш, педок., перех. 1. заст. Підсолоджувати медом (воду, квас) або розводити мед водою; настоювати мед на чому-небудь. Мало вміти цідити та ситити меди — треба ще їх і продати (Загреб., Диво, 1968, 52). Словник української мови в 11 томах
- ситити — Сити́ти, -чу́, -ти́ш гл. 1) — мед. Дѣлать изъ меду сыту. Чи ситив медок на святий вечір. Чуб. III. 347. 2) Насыщать. Отець да і мати старшого сина кляне, проклинає, із очей зганяє, середульшого сина ситить, жалує, поважає, за гостя принімає. АД. І. 113. Словник української мови Грінченка