ситник
СИ́ТНИК¹, а, ч.
Майстер, що виготовляє сита; ситар.
СИ́ТНИК², у, ч., розм.
Хліб з борошна, просіяного на ситі.
Ти бач яка [Україна]! В вінках, у рожах, І пахнеш ситником у рань, Така принадлива, хороша І для чужинських зазіхань Така далека... (Л. Забашта).
СИТНИ́К, у́, ч.
Трав'яниста багаторічна, рідше однорічна рослина з волотистим або гроноподібним суцвіттям, яка росте на вологих місцях; оситняк.
Дністро вливався в закруглений лиман, неначе вилазив з зелених густих очеретів та ситників, що звуться там [в Акермані] чагарями (І. Нечуй-Левицький);
Тут [на ґрунтах Львівської області] ростуть здебільшого рослини низької кормової якості – щучник, щавель, ситник тощо (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)