ситний
СИ́ТНИЙ¹, а, е.
1. Який, маючи багато поживних речовин, добре насичує (про страви, їжу); тривний.
Ходить [Мотря] коло корови: напуває її ситним пійлом з висівками або м'якиною (Панас Мирний);
На придолинку росла конюшина, пирій – ситний корм скотині (К. Гордієнко);
Ситна вечеря так підкріпила козака, що він готовий був дертись на перший-ліпший бастіон (С. Добровольський);
// Багатий на їжу, страви і т. ін.
Йосипенко піднявся нагору, увійшов у велику хату, де завжди були гудючі бенкети, ситні обіди (Панас Мирний).
2. рідко. Те саме, що си́тий 2;
// у знач. ім. си́тний, ного, ч. Гладка людина.
Пита ситний худого: а куди ти йдеш (Сл. Б. Грінченка).
3. Те саме, що си́тий 5.
– Достатків там більше, – почав той, – переорюють краще, та й земля ситніша. Тут з глиною – руда, а там, як вугіль, чорна (Панас Мирний).
СИ́ТНИЙ², а, е.
1. Просіяний через сито.
Ситне борошно.
2. Спечений з борошна, просіяного на ситі.
Ситний хліб.
СИТНИ́Й, а́, е́, заст.
Настояний на меду або підсолоджений медом.
Пивали [шляхтичі] по тій Вкраїні Меди та вина ситнії (з думи);
Хваляться панове Кіньми дорогими, Ісповняють [наповнюють] срібні кубки Винами ситними (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)