ситний
СИ́ТНИЙ¹, а, е.
1. Який, маючи багато поживних речовин, добре насичує (про страви, їжу); тривний.
Ходить [Мотря] коло корови: напуває її ситним пійлом з висівками або м’якиною (Мирний, II, 1954, 110);
На придолинку росла конюшина, пирій — ситний корм скотині (Горд., II, 1959, 195);
Ситна вечеря так підкріпила козака, що він готовий був дертись на перший-ліпший бастіон (Добр., Очак. розмир, 1965, 187);
// Багатий на їжу, страви і т. ін.
Йосипенко піднявся нагору, увійшов у велику хату, де завжди були гудючі бенкети, ситні обіди (Мирний, IV, 1955, 193).
2. рідко. Те саме, що си́тий 2;
// у знач. ім. си́тний, ного, ч. Гладка людина.
Пита ситний худого: а куди ти йдеш (Сл. Гр.).
3. Те саме, що си́тий 5.
— Достатків там більше,— почав той,— переорюють краще, та й земля ситніша. Тут з глиною — руда, а там, як вугіль, чорна (Мирний, III, 1954, 106).
СИ́ТНИЙ², а, е.
1. Просіяний через сито.
Ситне борошно.
2. Спечений з борошна, просіяного на ситі.
Ситний хліб.
СИТНИ́Й, а́, е́, заст. Настояний на меду або підсолоджений медом.
Пивали [шляхтичі] по тій Вкраїні Меди та вина ситнії (Думи.., 1941, 194);
Хваляться панове Кіньми дорогими, Ісповняють [наповнюють] срібні кубки Винами ситними (П. Куліш, Вибр., 1969, 312).
Словник української мови (СУМ-11)