сито

СИ́ТО¹, а, с.

Натягнена на обруч густа сітка, через яку просівають борошно та інші сипкі речовини або проціджують що-небудь.

[Катря:] Тітко! Чи дасте ж ви мені сита? Мені удосвіта борошно сіять (М. Кропивницький);

Огириха з невісткою за столом вареники ліпили – чепурними біленькими трикутничками розкладали на ситі (А. Головко);

* Образно. Небо сіє дрібненький дощик на густе сито (М. Коцюбинський);

Його ввічливість і доброзичливість цідились крізь сито холодної офіціальності (Яків Баш);

* У порівн. – Як було в неділю ляжу спочивати під причілком на призьбі, то він вирве здорову, як сито. лопушку [лопушину], сяде коло мене в головах та й каже: “Спіть, мамо, а я буду од вас одганяти мухи” (І. Нечуй-Левицький);

// техн. Пристрій у вигляді металевого листа з дрібними дірочками або сітка для просіювання та сортування сипких речовин.

Дротяне сито;

Сито сортувальне;

// спец. Прилад для визначення тонкості млива.

◇ Пройти́ (перейти́) крізь си́то і ре́шето див. прохо́дити;

Пройти́ (перейти́) крізь си́то й ре́шето див. прохо́дити;

(1) Як з соба́чого (теля́чого) хвоста́ си́то, зневажл. – зовсім поганий, ніякий.

– Так, – грубо перебив його Філіпчук. – Ви, Пєрожек, прекрасний робітник, але оратор і організатор з вас, прошу я вас, як з телячого хвоста сито (Ірина Вільде);

(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) крізь (че́рез) [густе́] си́то:

а) (зі сл. сіяти, сіятися і т. ін.) густо, безперервно (про дощ, мряку).

Дощ не вгавав, а по-вчорашньому сіяв як крізь сито (Панас Мирний);

Тисячі ніг місили грязюку.., а зверху, немов через густе сито сіявся дощ (А. Хижняк);

б) (зі сл. видно, бачити і т. ін.) невиразно, нечітко, неокреслено.

Від вітру у Півня сльозилися очі, і він бачив козака на коні, як крізь сито (П. Панч);

На вулицях видно було, мов крізь сито (І. Франко).

СИ́ТО².

Присл. до си́тий.

Частовані дбайливо, мудро й сито, Як дома почувають [гості] тут себе... (М. Рильський);

Радивон сам любив сито з'їсти, п'яно спити (К. Гордієнко);

Селянськими мозолями пани сито живуть (примовка);

Він навіть лагідно і сито якось посміхається (Ю. Збанацький);

// у знач. пред.

– Та яке ж це життя..?! – схлипували жінки. – Ані доспати, ані попоїсти... Все, що здобудеш – панові... Аби йому сито було (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. сито — си́то 1 іменник середнього роду * Але: два, три, чотири си́та си́то 2 прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. сито — (з великими дірками) решето, (цідити молоко) цідило, ситце, ситечко  Словник синонімів Караванського
3. сито — [сито] -та, м. (y) -т'і, мн. сиета, сит два сита  Орфоепічний словник української мови
4. сито — I -а, с. 1》 Натягнута на обруч густа сітка, крізь яку просівають борошно та інші сипкі речовини або проціджують що-небудь. || тех. Пристрій у вигляді металевого листа з дрібними дірочками або сітка для просіювання та сортування сипких речовин. || спец.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сито — З собачого хвоста, сита не зробиш. З лихого матеріялу не зробиш доброї речі. Одному сито, а другому решето. Один вже їсть, а другий ще мусить заробити віючи збіжжя. Нове ситечко на кілочку, а як постаріється — садять квочку. Нову річ добре доглядають, а на стару не дуже зважають.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. сито — пройти́ (перейти́) крізь си́то і ре́шето. Зазнати всіляких випробувань, набути чималого досвіду у чомусь. Волосний писар, що вже двадцять і один рік писарює, пройшов крізь сито і решето і знає добре, де чим пахне (Б.  Фразеологічний словник української мови
7. сито — Си́то, си́та, си́ту; сита́, сит  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. сито — СИ́ТО¹, а, с. Натягнена на обруч густа сітка, через яку просівають борошно та інші сипкі речовини або проціджують що-небудь. [Катря:] Тітко! Чи дасте ж ви мені сита? Мені удосвіта борошно сіять (Кроп.  Словник української мови в 11 томах
9. сито — I. Сито, -та с. Сито. Вас. 152. Коробом сонце — ситом дощ. Ном. № 571. Оце була на базарі та й купила, собі аж двоє ситів. Харьк. г. ум. ситко, ситечко, ситце. Одному ситце, другому решітце. Ном. № 1690. --------------- II. Сито нар. Жирно.  Словник української мови Грінченка