сифон
СИФО́Н, а, ч.
1. Вигнута трубка з колінами різної довжини, якою переливають рідину з однієї посудини в іншу, розташовану нижче.
Молоде вино з допомогою сифона переливають у чисто вимиту бочку (із журн.);
// Труба з колінами різної довжини для відведення рідкої маси (води, чавуну і т. ін.) у потрібному напрямку.
Найкраще будувати культурні мочила з сифоном для випуску води (із журн.);
Янгі-арик проходив через усе місто, огинав бавовняний завод і .. неначе втікав геть під землю, з клекотом поринаючи в великий сифон з чавунних труб попід залізничною колією (Іван Ле);
Спиниться [ківш із сталлю] точно над горловиною сифона.., розливальник підніме стопор, і сталь поллється у форму гарячим, нестримним потоком (В. Собко).
2. Посудина для газованої води та інших шипучих напоїв, які виливаються з неї через трубку під тиском вуглекислоти.
Терещенко плюснув у спорожнений келишок .. запіканки, долив власноручно із сифона зельтерської (Ю. Смолич);
Хтось із нас мерщій натиснув важільчик [важілець] сифона, пустив шипучий струмінь газованої води в склянку (В. Речмедін).
3. спец. Пристрій для посилення тяги в топці паровоза під час стоянки.
4. спец. У деяких молюсків – орган, що має вигляд трубки.
Словник української мови (СУМ-20)