скабка
СКА́БКА, и, ж.
Тонка, гостра трісочка, гострий осколок металу, скла та ін., які застряли у шкірі, в тілі; скалка.
– А що, чи скабку виняла [вийняла] з ноги? (Ганна Барвінок);
Не помічають [теслярі] ні скабок, ні здертої шкіри на мозолястих руках (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)