скабка
СКА́БКА, и, ж. Тонка, гостра трісочка, гострий осколок металу, скла та ін., які застряли у шкірі, в тілі; скалка.
— А що, чи скабку виняла [вийняла] з ноги? (Барв., Опов.., 1902, 77);
Не помічають [теслярі] ні скабок, ні здертої шкіри на мозолястих руках (Довж., Зач. Десна, 1957, 554).
Словник української мови (СУМ-11)