скаламбурити
СКАЛАМБУ́РИТИ, рю, риш.
Док. до каламбу́рити.
– Кажіть одразу, бо ми люди безгрішні. – А раз безгрішні, то хто ж з праведників гроші бере?.. – скаламбурив винахідливий панок (П. Колесник);
– Далі острова Смаленого не була! – І смаленого вовка не бачила, – скаламбурив Кузьма Осадчий (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)