скаламбурити
СКАЛАМБУ́РИТИ, рю, риш. Док. до каламбу́рити.
— Кажіть одразу, бо ми люди безгрішні. — А раз безгрішні, то хто ж з праведників гроші бере?..— скаламбурив винахідливий панок (Кол., Терен.., 1959, 91);
— Далі острова Смаленого не була! — І смаленого вовка не бачила,— скаламбурив Кузьма Осадчий (Гончар, Тронка, 1963, 154).
Словник української мови (СУМ-11)