скандувати
СКАНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод.
Чітко вимовляти наголошений склад у кожній стопі вірша.
Колись... давно .. оцим напівантичним краєм у сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник. На море дивлячись, він скандував напам'ять свого Гомера (М. Драй-Хмара);
// Чітко і голосно вимовляти слова, поділяючи їх на склади.
– Я Крейсер, я Крейсер, як мене чути? Як мене чути? – скандував біля рації Саша Сіверцев (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)