скандувати
СКАНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. Чітко вимовляти наголошений склад у кожній стопі вірша.
Колись… давно.. оцим напівантичним краєм у сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник. На море дивлячись, він скандував напам’ять свого Гомера (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 47);
// Чітко і голосно вимовляти слова, поділяючи їх на склади.
— Я Крейсер, я Крейсер, як мене чути? Як мене чути? — скандував біля рації Саша Сіверцев (Гончар, III, 1959, 156).
Словник української мови (СУМ-11)