1. Словник української мови в 11 томах

скандувати

СКАНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. Чітко вимовляти наголошений склад у кожній стопі вірша.

Колись… давно.. оцим напівантичним краєм у сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник. На море дивлячись, він скандував напам’ять свого Гомера (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 47);

// Чітко і голосно вимовляти слова, поділяючи їх на склади.

— Я Крейсер, я Крейсер, як мене чути? Як мене чути? — скандував біля рації Саша Сіверцев (Гончар, III, 1959, 156).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скандувати — Скандува́ти: — розмірено читати, голосно і чітко вимовляти слова по складах [53] Словник з творів Івана Франка
  2. скандувати — скандува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. скандувати — див. кричати Словник синонімів Вусика
  4. скандувати — -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка. Чітко вимовляти наголошений склад у кожній стопі вірша. || Чітко і голосно вимовляти слова, поділяючи їх на склади. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скандувати — Наголошувати, наголосити, понаголошувати Словник чужослів Павло Штепа
  6. скандувати — СКАНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод. Чітко вимовляти наголошений склад у кожній стопі вірша. Колись... давно .. оцим напівантичним краєм у сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник. Словник української мови у 20 томах
  7. скандувати — скандува́ти (від лат. scando – розмірено читаю) 1. Вимовляти чітко, виділяючи наголошений склад у кожній стопі вірша. 2. Голосно одночасно вигукувати слово, вислів, під час демонстрацій, на спортивному змаганні тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. скандувати — Скандува́ти, -ду́ю, -ду́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)