сквернити
СКВЕРНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., книжн., заст.
Оскверняти.
Умийтеся! Образ Божий Багном не скверніте. Не дуріте дітей ваших, Що вони на світі На те тілько, щоб панувать... (Т. Шевченко);
[Марина:] Ґвалтом зла не викорениш, а більше роздратуєш... Та й гріх же душу сквернити того ради, що лихо панує? (М. Старицький);
Статутів, процедур знавці, Естети етикету... Ах, як же смокінги оці Сквернять усю планету! (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)