скептик
СКЕ́ПТИК, а, ч.
1. Послідовник скептицизму (у 1 знач.).
Будучи оптимістом у поглядах на майбутнє народу, Шевченко не мав сумніву у можливості пізнання людиною навколишньої дійсності. Він не був скептиком у питанні пізнання (з публіц. літ.).
2. Той, хто до всього ставиться критично-недовірливо, в усьому сумнівається.
Який би не був скептик, – варт було його закликати хоч би на одне зібрання “гарних синів”, то в цій натхненній атмосфері, в цім каскаді блискучих промов усякий скептицизм мусив би розтоплятися, як віск на вогні (Г. Хоткевич);
Поміж славгородською інтелігенцією пішла ходити поголоска про літературно-вокальну вечірку. Славгородці здебільшого були скептики й не дуже йняли цьому віри (С. Васильченко);
Скептики, Хоми невірні, просто знервовані і стомлені люди трапляються в різні епохи (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)