скерцо
СКЕ́РЦО, невідм., с., муз.
Невеликий музичний твір у швидкому темпі з підкресленим ритмом.
Шопен радикально змінив введений Бетховеном жанр скерцо (з наук.-попул. літ.);
Л. Ревуцький надав пісні [“На кладочці”] характеру бурхливого скерцо (із журн.);
// Частина великого музичного твору (симфонії, сонати) у такому темпі.
Чітко .. передав оркестр дещо фантастичні, начебто казкові обриси скерцо, споглядально-ліричну роздумливість повільної, третьої, частини [симфонії] (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)