скерцо
СКЕ́РЦО, невідм., с., муз. Невеликий музичний твір у швидкому темпі з підкресленим ритмом.
Шопен радикально змінив введений Бетховеном жанр скерцо (Наука.., 2, 1960, 57);
Л. Ревуцький надав пісні [«На кладочці»] характеру бурхливого скерцо (Нар. тв. та етн., 4, 1965, 29);
// Частина великого музичного твору (симфонії, сонати) у такому темпі.
Чітко.. передав оркестр дещо фантастичні, начебто казкові обриси скерцо, споглядально-ліричну роздумливість повільної, третьої, частини [симфонії] (Рад. Укр.. 8.II 1955, 4).
Словник української мови (СУМ-11)