скиглій
СКИГЛІ́Й, я́, ч., розм.
1. Людина, яка часто плаче, схильна до плачу, сліз; плакса.
Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники, а це так заболіло і допекло... (М. Стельмах).
2. Людина, яка завжди чим-небудь незадоволена, на щось скаржиться, нарікає; нитик.
Скиглії і маловіри, засмучені і невлаштовані є і в нашому сьогоднішньому житті. Але не вони визначали обличчя епохи (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)