скиглій —
скиглі́й іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
скиглій —
-я, ч., розм. 1》 Людина, яка часто плаче, схильна до плачу, сліз; плакса. 2》 Людина, яка завжди чим-небудь не задоволена, на щось скаржиться, нарікає; нитик.
Великий тлумачний словник сучасної мови
скиглій —
СКИГЛІ́Й, я́, ч., розм. 1. Людина, яка часто плаче, схильна до плачу, сліз; плакса. Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники, а це так заболіло і допекло... (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
скиглій —
ПЛА́КСА розм. (той, хто часто плаче, схильний до плачу); ПЛАКСІ́Й розм., ПЛАКСУ́Н розм., ПЛАКСИ́ВЕЦЬ розм., ПЛАКУ́Н розм. рідше, РЮ́МСА розм., РЮ́МА розм., РЕ́ВА розм., РЕВУ́Н розм. рідше, СКИГЛІ́Й зневажл., НЮ́НЯ зневажл. — Вони вже й розпустили губи.
Словник синонімів української мови
скиглій —
СКИГЛІ́Й, я́, ч., розм. 1. Людина, яка часто плаче, схильна до плачу, сліз; плакса. Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники, а це так заболіло і допекло… (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 115).
Словник української мови в 11 томах