скиміти

СКИМІ́ТИ, млю́, ми́ш і СКИМЛІ́ТИ, лю́, ли́ш; мн. скимля́ть; недок., розм., рідко.

Те саме, що скі́млити.

Наш старий собака Вовчок знову падав йому до ніг, крутився, лащився, скимів, скакав на плечі (С. Олійник);

Серце тремтіло, здригалось від болю, пригадуючи Нур'ялі, скиміло від жалю до нього (З. Тулуб);

Одказує Зогак: “Постій, не скимли! Сміленький гість – то дуже добрий знак” (А. Кримський);

Вітри, як діти на розпутті, Скимлять, зриваючися в лет (А. Малишко);

Хоч і тремчу весь, хоч і скимлить щось біля серця, але я не боюсь того, хто лежить на горищі (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. скиміти — скимі́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. скиміти — -млю, -миш і скимліти, -лю, -лиш; мн. скимлять, недок., розм., рідко. Те саме, що скімлити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скиміти — Млю, -миш, недок., розм., рідко. 1. Видавати протяжні, жалібні звуки. 2. Тихо, жалібно плакати. 3. безос. Давати відчуття тупого болю; нити, скніти. ...а те, що довго раною скиміло, острупне, виболіє, віддалить, відімре. (ЧТ:148).  Словник поетичної мови Василя Стуса
4. скиміти — СКИМІ́ТИ, млю́, ми́ш і СКИМЛІ́ТИ, лю́, ли́ш; мн. скимля́ть; недок., розм., рідко. Те саме, що скі́млити. Наш старий собака Вовчок знову падав йому до ніг, крутився, лащився, скимів, скакав на плечі (С. Ол.  Словник української мови в 11 томах