скиток
СКИТО́К, тка́, ч.
Зменш. до скит¹.
– Куди твій [піп] подався? – кивнув [Дмитро] головою на ліс. – На те місце, де колись стояв скиток пустельника, який проводив увесь час у молитві, пості і мовчанці (М. Стельмах);
В 1676 році татари Ібрагіма-паші Шейтана зруйнували і церкву, і скиток, повбивали ченців, а дзвони забрали на торг (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)