скиток
СКИТО́К, тка́, ч. Зменш. до скит.
— Куди твій [піп] подався? — кивнув [Дмитро] головою на ліс.— На те місце, де колись стояв скиток пустельника, який проводив увесь час у молитві, пості і мовчанці (Стельмах, II, 1962, 271);
В 1676 році татари Ібрагіма-паші Шейтана зруйнували і церкву, і скиток, повбивали ченців, а дзвони забрали на торг (Стельмах, І, 1962, 255).
Словник української мови (СУМ-11)