складно
СКЛА́ДНО¹.
Присл. до скла́дний.
Він чув цю власть своїх слів, і вони лилися в нього складно, зв'язно, набиралися поетичних форм (Г. Хоткевич);
– Складно вмів говорити чоловік. Де в нього тільки й слова ті бралися (Ю. Збанацький);
// Доладно, добре, до речі.
Все в нього виходить складно, спритно, для всього знаходиться час (Д. Ткач).
СКЛА́ДНО².
Присл. до складни́й.
Невеличкий мотор побудований надзвичайно складно (О. Полторацький);
[Леся:] Ой, як складно і плутано ти висловлюєшся... (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)