склейка
СКЛЕ́ЙКА, и, ж.
1. Дія за знач. скле́ювати, скле́їти.
На цім місці тоді порвалася плівка (буває таке). І поки Коля Федоров морочився із склейкою, в запису утворився непоправний провал (із журн.).
2. Місце, де склеєно що-небудь.
Склеювати можна тільки вироби з сухої деревини. Підвищена вологість деревини (понад 10–12 %) значно зменшує міцність склейки (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)