склейка
СКЛЕ́ЙКА, и, ж.
1. Дія за знач. скле́ювати, скле́їти.
На цім місці тоді порвалася плівка (буває таке). І поки Коля Федоров морочився із склейкою, в запису утворився непоправний провал (Вітч., 2, 1969, 162).
2. Місце, де склеєно що-небудь.
Склеювати можна тільки вироби з сухої деревини. Підвищена вологість деревини (понад 10 — 12%) значно зменшує міцність склейки (Гурток «Умілі руки..», 1955, 59).
Словник української мови (СУМ-11)