склепувати
СКЛЕПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, діал.
Будувати склеп (у 1 знач.).
Ой же казав пан Каньовський ще й склеп склепувати, молоду Бондарівну гарно поховати (П. Чубинський).
СКЛЕ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., СКЛЕПА́ТИ, склепа́ю, склепа́єш і склеплю́, скле́плеш; мн. склепа́ють і скле́плють; док., що.
1. Клепаючи, з'єднувати, скріплювати що-небудь.
Склепали гострими кінцями докупи дві звичайні коси, приладнали кілька грузил, а до п'ят коси прив'язали по вірьовці (О. Донченко);
* Образно. – Бачив, як гнів його брови склепав? (М. Стельмах).
2. тільки док., розм. Клепаючи, виготовити що-небудь.
Майстер узяв великий аркуш білого цинкового заліза, покраяв його і на очах у хлопців хутко склепав виварку на білизну (І. Микитенко).
3. перен. Робити що-небудь наспіх, недбало, абияк.
– От, – кажу, – хвалько небесний! Три шпаківні склепав, а балачок на всю школу! (О. Донченко);
– Так і тримали без суду, поки я сам не допоміг прокурору склепати на себе вирок і кайдани за втечу, – розповів згодом Дебрич Юркові (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)