склепувати

СКЛЕПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, діал.

Будувати склеп (у 1 знач.).

Ой же казав пан Каньовський ще й склеп склепувати, молоду Бондарівну гарно поховати (П. Чубинський).

СКЛЕ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., СКЛЕПА́ТИ, склепа́ю, склепа́єш і склеплю́, скле́плеш; мн. склепа́ють і скле́плють; док., що.

1. Клепаючи, з'єднувати, скріплювати що-небудь.

Склепали гострими кінцями докупи дві звичайні коси, приладнали кілька грузил, а до п'ят коси прив'язали по вірьовці (О. Донченко);

* Образно. – Бачив, як гнів його брови склепав? (М. Стельмах).

2. тільки док., розм. Клепаючи, виготовити що-небудь.

Майстер узяв великий аркуш білого цинкового заліза, покраяв його і на очах у хлопців хутко склепав виварку на білизну (І. Микитенко).

3. перен. Робити що-небудь наспіх, недбало, абияк.

– От, – кажу, – хвалько небесний! Три шпаківні склепав, а балачок на всю школу! (О. Донченко);

– Так і тримали без суду, поки я сам не допоміг прокурору склепати на себе вирок і кайдани за втечу, – розповів згодом Дебрич Юркові (П. Козланюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. склепувати — скле́пувати дієслово недоконаного виду склепува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. склепувати — I скл`епувати-ую, -уєш, недок., склепати, склепаю, склепаєш і склеплю, склеплеш; мн. склепають і склеплють; док., перех. 1》 Клепаючи, з'єднувати, скріплювати що-небудь. 2》 тільки док., розм. Клепаючи, виготовити що-небудь. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. склепувати — СКЛЕ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., СКЛЕПА́ТИ, склепа́ю, склепа́єш і склеплю́, скле́плеш; мн. склепа́ють і скле́плють; док., перех. 1. Клепаючи, з’єднувати, скріплювати що-небудь. Словник української мови в 11 томах
  4. склепувати — Склепувати, -пую, -єш гл. = склепити. Ой же казав пан Каньовський ще й склеп склепувати. Чуб. V. 428. Словник української мови Грінченка