склепувати

СКЛЕ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., СКЛЕПА́ТИ, склепа́ю, склепа́єш і склеплю́, скле́плеш; мн. склепа́ють і скле́плють; док., перех.

1. Клепаючи, з’єднувати, скріплювати що-небудь.

Склепали гострими кінцями докупи дві звичайні коси, приладнали кілька грузил, а до п’ят коси прив’язали по вірьовці (Донч., І, 1956, 51);

*Образно. — Бачив, як гнів його брови склепав? (Стельмах, І, 1962, 26).

2. тільки док., розм. Клепаючи, виготовити що-небудь.

Майстер узяв великий аркуш білого цинкового заліза, покраяв його і на очах у хлопців хутко склепав виварку на білизну (Мик., II, 1957, 474).

3. перен. Робити що-небудь наспіх, недбало, абияк.

— От, — кажу, — хвалько небесний! Три шпаківні склепав, а балачок на всю школу! (Донч., VI, 1957, 250);

— Так і тримали без суду, поки я сам не допоміг прокурору склепати на себе вирок і кайдани за втечу, — розповів згодом Дебрич Юркові (Козл., Ю. Крук, 1957, 427).

СКЛЕПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Будувати склеп (у 1 знач.).

Ой же казав пан Каньовський ще й склеп склепувати, молоду Бондарівну гарно поховати (Чуб., V, 1874, 428).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. склепувати — СКЛЕПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, діал. Будувати склеп (у 1 знач.). Ой же казав пан Каньовський ще й склеп склепувати, молоду Бондарівну гарно поховати (П. Чубинський). СКЛЕ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок. Словник української мови у 20 томах
  2. склепувати — скле́пувати дієслово недоконаного виду склепува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. склепувати — Склепувати, -пую, -єш гл. = склепити. Ой же казав пан Каньовський ще й склеп склепувати. Чуб. V. 428. Словник української мови Грінченка
  4. склепувати — I скл`епувати-ую, -уєш, недок., склепати, склепаю, склепаєш і склеплю, склеплеш; мн. склепають і склеплють; док., перех. 1》 Клепаючи, з'єднувати, скріплювати що-небудь. 2》 тільки док., розм. Клепаючи, виготовити що-небудь. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови