скляний
СКЛЯНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до скло.
Скляна маса;
// Стос. до виробництва скла і виробів із нього.
Особливого розквіту виробництво художніх виробів із скла набуло на Україні у XVI –XVIII століттях. В місцевостях, де було вдосталь сировини, будувалися скляні гути (з наук.-попул. літ.).
2. Зробл. із скла.
Молодиці та дівчата товпились коло рундуків, де блищали .. разки усякого скляного намиста (І. Нечуй-Левицький);
Невдовзі він знову з'явився в дверях із скляною банкою законсервованих фруктів (О. Гончар);
Крізь сльози помічає [Тимофій], що на його сорочці .. залишився лише один скляний гудзик (М. Стельмах);
Широко одкриті жахом очі заблищали, як скляні (М. Коцюбинський);
// Зі вставленим склом, стеклами; засклений.
У покою, що виходив до ґанку, крізь скляні двері видно було світло (І. Франко);
Входить Кречет – він у білому халаті, підходить до скляної шафи, гримить хірургічними інструментами (О. Корнійчук);
Білі будиночки з скляними галерейками тонули в садках (Л. Первомайський);
// Зробл. із штучного волокна, яке виготовляють із розплавленого скла.
Скляні тканини застосовуються в кабельній промисловості як ізоляція (з газ.);
Тріщить під ногами серед іржі щось біле, блискуче. – Дивись, Віталику, – кидається на блискітки Тоня, – скляна вовна якась! – Не вовна це. – А що? – Скловата... Ізоляційний матеріал (О. Гончар).
3. перен. Власт. склу, подібний до скла (блиском, прозорістю, дзвоном і т. ін.).
Від стола президії почувся скляний дзвін ударів олівця по карафці (О. Гуреїв);
По скляному поверху ставка, з глибини якого визирало темне зоряне небо, тихо плив білою хмарою туман (М. Коцюбинський);
Скляні бризки, як пишні тисячосвічкові люстри, висіли над водопадами (О. Донченко);
В лісах стояв скляний дзвін – то на стовбурах лопалася льодяна кориця (Григорій Тютюнник).
4. перен. Нерухомий, застиглий (про очі, погляд).
А тая жінка в фіалковій сукні, – Недбало вбрана, груди впалі, погляд Скляний, безтямний!.. – Ох, жінка та була колись вродлива..! (Леся Українка);
Женя довго нічого не говорила, лише дивилася на Тамару скляними очима (А. Хижняк).
△ Скляни́й папі́р див. папі́р.
◇ Моли́тися скляно́му бо́гові (бо́гу) <�Прихили́тися до скляно́го бо́га> див. моли́тися;
(1) Не скляни́й – уживається як прохання до кого-небудь не затуляти світло або не заважати дивитися на що-небудь.
– Світло, світло відзастуй [не заступай], – наказав мені хтось хриплим, простудженим голосом. – .. Ти ж не скляний, хлопче? (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)