скнарий
СКНА́РИЙ, а, е.
Надміру скупий, жадібний.
Дізнавшись, що муж тої дами .. був чоловіком скнарим і нікчемним, він домовився з ним, що дасть йому п'ятсот золотих флоринів, як той дозволить йому переночувати з жінкою (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);
* Образно. Не зберу я срібла, злота Скнарою рукою... (Микола Чернявський).
Словник української мови (СУМ-20)