скнара
СКНА́РА, и, ч. і ж.
Надміру скупа, жадібна людина.
Всі, чужі й свої, вважали її за останню скнару (Ірина Вільде);
Пишна галерея .. нещадних пригноблювачів і експлуататорів, понурих скнар і фанатиків збагачення вийшла з-під пера Тобілевича (М. Рильський);
* У порівн. Я, мов неситий скнара, жадно вбираю, всотую все (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)