скліючий

СКЛІ́ЮЧИЙ, а, е.

Який скліє.

Лежить в багні торговища жалюгідний чоловічок, харчить, мов конаючий, з каправих, скліючих очей видавлюються йому каламутні сльози (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. скліючий — СКЛІ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до склі́ти. Лежить в багні торговища жалюгідний чоловічок, харчить, мов конаючий, з каправих, скліючих очей видавлюються йому каламутні сльози (Загреб., Диво, 1968, 120).  Словник української мови в 11 томах