скліючий

СКЛІ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до склі́ти.

Лежить в багні торговища жалюгідний чоловічок, харчить, мов конаючий, з каправих, скліючих очей видавлюються йому каламутні сльози (Загреб., Диво, 1968, 120).

Значення в інших словниках

1. скліючий — СКЛІ́ЮЧИЙ, а, е. Який скліє. Лежить в багні торговища жалюгідний чоловічок, харчить, мов конаючий, з каправих, скліючих очей видавлюються йому каламутні сльози (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах