скліючий
СКЛІ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до склі́ти.
Лежить в багні торговища жалюгідний чоловічок, харчить, мов конаючий, з каправих, скліючих очей видавлюються йому каламутні сльози (Загреб., Диво, 1968, 120).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скліючий — СКЛІ́ЮЧИЙ, а, е. Який скліє. Лежить в багні торговища жалюгідний чоловічок, харчить, мов конаючий, з каправих, скліючих очей видавлюються йому каламутні сльози (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах