скнарити

СКНА́РИТИ, рю, риш і СКНАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

Бути надміру скупим, жадібним.

От жив він собі так, скнаруючи та добро дбаючи, коли се приїхав до Генуї дотепний потішник, чоловік звичайний і вимовний, на ймення Гвільєльмо Борсьєре (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

Значення в інших словниках

1. скнарити — скна́рити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. скнарити — -рю, -риш і скнарувати, -ую, -уєш. недок. Бути надміру скупим, жадібним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скнарити — СКНА́РИТИ, рю, риш і СКНАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Бути надміру скупим, жадібним.  Словник української мови в 11 томах