скованість

СКО́ВАНІСТЬ, ності, ж.

Властивість і стан за знач. ско́ваний 2.

В поведінці Дмитра не було ні природної, ні штучної скованості (М. Ю. Тарновський);

Хлопець ніби переродився – де й поділась ота похмурість і скованість у рухах (І. Цюпа);

– Завжди, коли я пишу про війну, я почуваю велику скованість (О. Донченко);

Помітивши, що й зараз він у стані якоїсь скованості й тривоги, – жартівливим рухом скуйовдила [Зорина] хлопцеві чуба (Я. Гримайло).

Значення в інших словниках

1. скованість — ско́ваність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. скованість — -ності, ж. Властивість і стан за знач. скований 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скованість — СКО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. ско́ваний 2. В поведінці Дмитра не було ні природної, ні штучної скованості (М. Ю. Тарн., День..  Словник української мови в 11 томах