сковзатися
СКО́ВЗАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Те саме, що ско́взати.
Коли .. Кирило вступив у ліс, ноги сковзались у нього, як на паркеті (М. Коцюбинський);
За ніч затужавіли калюжі на львівському шляху, і коні сковзаються, спотикаються на слизькому льоду (А. Хижняк);
Держальце тепер уже не могло вільно сковзатися по долоні, воно дряпало шкіру і працювати далі з такою лопатою було неможливо (О. Донченко);
Очі його сковзалися по різнородних [різнорідних] околицях, перебігали мимо сіл (І. Франко).
2. Кататися, їздити на ковзанах, підошвах і т. ін.; ковзатися.
Протоптали [діти] оцю стежину, Хоч сковзайся – не сніг, а лід (М. Гірник);
Бавилися дітлахи, сковзалися (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)