сковзати
СКО́ВЗАТИ, аю, аєш, недок.
1. Рухатися по гладкій, слизькій поверхні, не відриваючись від неї.
Сани сковзали по снігу;
// Зрушуватися з місця, не утримуючись на гладкій, слизькій поверхні.
Гострі дюймові шипи кішок врізувалися в шпаркувату поверхню льоду, не дозволяючи ногам сковзати (Ю. Шовкопляс);
// тільки 3 ос. Падати, не утримавшись на чому-небудь.
Пальто сковзає з плечей.
2. Легко, плавно переміщатися, злегка торкаючись поверхні чого-небудь.
На озері Ольгейм сковзали парусні човни (Н. Рибак);
Які знайомі ці східці! Скільки разів його долоні сковзали по цих поручнях!.. (Д. Ткач);
Петлі по тросу вільно сковзали. Тому що мотузки були не однакові завдовжки (М. Трублаїні);
// Переміщатися, переходити з предмета на предмет, не затримуючись.
Масна рілля парувала від дотиків сонячних променів, вони сковзали по ній, неначе гладили її (П. Загребельний);
// З'являтися час від часу (перев. про усмішку).
Посмішка сковзала по обличчю.
◇ (1) Ско́взати по пове́рхні чого – те саме, що Ко́взати по пове́рхні (див. ко́взати).
Можна щодня писати вірші на теми дня, схоластично і бездумно сковзати по поверхні подій, .. але без глибокого художнього розкриття суті і характеру цих подій – вірші не стануть сучасними і революційними (А. Малишко);
(2) Ско́взати / сковзну́ти очи́ма (по́глядом) по кому – чому – мимохідь дивитися на кого-, що-небудь.
Перехожі сковзять [сковзають] очима по нетоптаних травах, та сонце ходить довкола, пересуваючи тіні (М. Коцюбинський);
Жінка сковзнула неприязним поглядом по Тамариній постаті (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)