сковзати
СКО́ВЗАТИ, аю, аєш, недок.
1. Рухатися по гладкій, слизькій поверхні, не відриваючись від неї.
Сани сковзали по снігу;
// Зрушуватися з місця, не утримуючись на гладкій, слизькій поверхні.
Гострі дюймові шипи кішок врізувалися в шпаркувату поверхню льоду, не дозволяючи ногам сковзати (Шовк., Починається юність, 1938, 245);
// тільки 3 ос. Падати, не утримавшись на чому-небудь.
Пальто сковзає з плечей.
2. Легко, плавно переміщатися, злегка торкаючись поверхні чого-небудь.
На озері Ольгейм сковзали парусні човни (Рибак, Зброя.., 1943, 90);
Які знайомі ці східці! Скільки разів його долоні сковзали по цих поручнях!.. (Ткач, Жди.., 1959, 32);
Петлі по тросу вільно сковзали. Тому що мотузки були не однакові завдовжки (Трубл., I, 1955, 112);
// Переміщатися, переходити з предмета на предмет, не затримуючись.
Масна рілля парувала від дотиків сонячних променів, вони сковзали по ній, неначе гладили її (Загреб., Європа. Захід, 1961, 291);
// З’являтися час від часу (перев. про усмішку).
Посмішка сковзала по обличчю.
◊ Ско́взати по пове́рхні чого — те саме, що Ко́взати по пове́рхні ( див. ко́взати).
Можна щодня писати вірші на теми дня, схоластично і бездумно сковзати по поверхні подій,.. але без глибокого художнього розкриття суті і характеру цих подій — вірші не стануть сучасними і революційними (Мал., Думки.., 1959, 13).
Словник української мови (СУМ-11)