сколихнутися
СКОЛИХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Почати коливатися, хитатися, гойдатися.
Важко шубовснули [міни] в річку, і вона сколихнулась, здається, до самого дна (О. Гончар);
М'яко сколихнулось купе, замигтіли вогні ліхтарів у вікні (Є. Кротевич);
Перед очима Ореста сколихнувся, поплив туман (І. Волошин);
Над полем прогуркотіли перші гарматні постріли, сколихнулася земля, заклубочився дим (П. Кочура);
// Почати рухатися, метушитися.
Від возів і гармат сколихнулася чорна хмара піших (Іван Ле);
Враз натовп сколихнувсь, розступивсь, даючи дорогу новим прибульцям (О. Гончар);
Олександр знову прочитав приговор, і ще дужче сколихнулися селянські голови (М. Стельмах).
2. перен. Почати хвилюватися, обурюватися; ставати збудженим, пожвавленим.
Натовп знову сколихнувся, залементував, завив... Десятки рук простяглися до Романа [палія], вирвали його в тих, хто держав, і штовхнули .. просто в полум'я (Б. Грінченко);
– Із району у ваше село їдуть карателі, – сказав він тихо, але всі почули його слова, і юрба сколихнулася (Григорій Тютюнник);
Сьогодні стільки подій мало відбутися в селі, що сколихнулося відразу мало не все тритисячне населення Бородянки (Ю. Смолич).
3. перен. Виникнути, з'явитися (про почуття, думки і т. ін.).
Опанас став і довго дивився вслід своєму синові .. І сколихнулось у ньому глибоке бажання рушити кудись за сином, наздоганяти неповоротне (О. Довженко);
Ціла буря почуттів сколихнулася в моєму серці, поки я слухала Ніну (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)