скопець
СКОПЕ́ЦЬ¹, пця́, ч.
Людина, якій зроблено кастрацію.
Пішли розмови про те, що .. треба б обрати гідного царя, мався на увазі, може, хоч Роман, якого прозвали скопцем за надто голу бороду (П. Загребельний);
* Образно. Вибивши собі з голови обов'язок до щирої праці, .. відбивають [деякі письменники] у других охоту до праці, роблять їх такими ж скопцями моральними та слизняками, як і самі вони (І. Франко).
СКОПЕ́ЦЬ², пця́, ч., діал.
Дійниця.
Стовпилися [корови] разом.., чекаючи, аж прийде черга на кожду йти до сіней, перекусити смачного зілля і віддати в чистий скопець свій цілоденний запас молока (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)