скопець
СКОПЕ́ЦЬ¹, пця́, ч. Людина, якій зроблено кастрацію.
Пішли розмови про те, що.. треба б обрати гідного царя, мався на увазі, може, хоч Роман, якого прозвали скопцем за надто голу бороду (Загреб., Диво, 1968, 259);
*Образно. Вибивши собі з голови обов’язок до щирої праці,.. відбивають [деякі письменники] у других охоту до праці, роблять їх такими ж скопцями моральними та слизняками, як і самі вони (Фр., XVI, 1955, 41).
СКОПЕ́ЦЬ², пця́, ч., діал. Дійниця.
Стовпилися [корови] разом.., чекаючи, аж прийде черга на кожду йти до сіней, перекусити смачного зілля і віддати в чистий скопець свій цілоденний запас молока (Фр., 1, 1955, 63).
Словник української мови (СУМ-11)