скоромний
СКОРО́МНИЙ, а, е.
1. Виготовлений з м'яса або молока та заборонений церковними правилами для вживання у пісні дні.
Пісна страва не пристає так до живота, як скоромна (прислів'я);
// у знач. ім. скоро́мне, ного, с. М'ясна або молочна їжа.
Денис часто сміявся з Романа, що він слухає матері, усе ходить до церкви, співає й читає на криласі, не їсть скоромного в піст (І. Нечуй-Левицький);
Випадкові сусідки, що забігали вряди-годи [до Гафії] солі позичити, смачно вдихали пахощі скоромного (В. Бабляк).
2. перен., розм. Непристойний, цинічний; масний.
І регіт, і вигуки, і скоромні вигадки, і дзенькіт склянок, і цокіт ножів – все змішалось у галас безладний та дикий (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)