скоріше
СКОРІ́ШЕ, рідше СКОРІ́Ш, присл.
1. Вищ. ст. до ско́ро¹.
– Іди, сину, щасливим .. Бережи здоров'я на чужині, про нас не забувай та скоріше вертайся (М. Стельмах);
Усі товпились коло човнів, кожний хотів скоріш зайняти місце, примостити свої клунки (М. Коцюбинський).
2. Точніше, більшою мірою, в більшій мірі.
Я все ж таки трошки оптимістка, чи то скоріш прогресистка, і думаю, що світ іде не до гіршого, а до кращого (Леся Українка);
Одержане завдання не було для нього тягарем, воно скоріше було йому благословенням і перепусткою в царину бажаних подвигів (О. Гончар).
(1) Скорі́ше (скорі́ш)..., ніж (ані́ж)...:
а) краще, охочіше.
[Нартал:] Римлянин всяк загине сам скоріше, ніж варвару дасть волю (Леся Українка);
б) більше.
Шукаючи очима, де б сісти, він тихо поніс свою загорнену у білий підрясник, скоріш жіночу, ніж чоловічу, постать до садової лавки (М. Коцюбинський);
– Гордію Івановичу!.. Пізнавши скоріш з голосу, ніж з вигляду, Грибовського, переляканий Мандрика швидко зачинив двері (О. Довженко);
Вони [грузовики] скоріше нагадували кримські каруци, аніж машини дальнього слідування (В. Кучер).
◇ (2) Скорі́ше (рідше скорі́ш) за все (рідко всьо́го) – найімовірніше.
Ми, певне, не приїдемо, бо, скоріш всього, ми і на великдень тут зостанемось, щоб не перебивать Лілі учення (Леся Українка);
(3) Скорі́ш на доло́ні воло́сся наросте́ (д) див. воло́сся.
Словник української мови (СУМ-20)