скрадати
СКРАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СКРА́СТИ, а́ду, а́деш, док., що.
1. тільки 3 ос. Робити що-небудь менш помітним, виразним, очевидним; приховувати.
Темна ніч скрадала будівлі (П. Панч);
Дюни, як і гори, скрадають відстань (П. Загребельний);
Надія Яківна була вся розпромінена – елегантне святкове плаття не скрадало її прекрасних форм (В. Гжицький).
2. також без дод. Забирати потай кого-, що-небудь у когось.
Бригадир Дорош на буряках сам хитрує, .. за могоричі скрадає на одній ланці, на другу передає (К. Гордієнко);
* Образно. Сонечко вже зійшло й скрало росу з травиці й з дерева (Марко Вовчок).
3. тільки недок. У мові мисливців – непомітно підкрадатися до звіра чи птаха або, сховавшись, вичікувати їх на відстані пострілу.
Словник української мови (СУМ-20)