скрадати
СКРАДАТИ, аю, аєш, недок., СКРАСТИ, а́ду, а́деш, док., перех.
1. тільки 3 ос. Робити що-небудь менш помітним, виразним, очевидним; приховувати.
Темна ніч скрадала будівлі (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 111);
Дюни, як і гори, скрадають відстань (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 311);
Надія Яківна була вся розпромінена — елегантне святкове плаття не скрадало її прекрасних форм (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 259).
2. також без додатка, розм. Забирати потай кого-, що-небудь у когось.
Бригадир Дорош на буряках сам хитрує,.. за могоричі скрадає на одній ланці, на другу передає (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 108);
*Образно. Сонечко вже зійшло й скрало росу з травиці й з дерева (Марко Вовчок, I, 1955, 303).
3. тільки недок. У мові мисливців — непомітно підкрадатися до звіра чи птаха або, сховавшись, вичікувати їх на відстані пострілу.
Словник української мови (СУМ-11)