скрадливо
СКРА́ДЛИВО.
Присл. до скра́дливий.
Олена Павлівна навіть заплющила очі: в кімнаті стояли фашисти. – Не захотіли [виїхати] чи не встигли, Олено Павлівно? – спитав скрадливо Іван Сидорович (П. Панч);
Коли чоловік повертався опівночі, роззувався в сінях і скрадливо ступав по долівці, вона сторожко прислухалася до шамрання, ловила кожен шерех (Є. Гуцало);
Катерина взяла себе в руки. Скрадливо витерла сльози, поправила зачіску (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)